Велика комета 1680 року
 | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Першовідкривач: | Готфрід Кірхd |
| Дата відкриття: | 14 листопада 1680 |
| Характеристики орбіти | |
| Епоха: | 29 листопада 1680 рокуd[1] |
| Афелій: | 132 992 507 052 300 м і 1,3297020513637E+14 м[1] |
| Перигелій: | 930 498 755,754 м і 930 797 951,4954 м[1] |
| Велика піввісь орбіти: | 66 421 454 590 800 м і 66 485 567 959 683 м[1] |
| Ексцентриситет орбіти: | 0,999986[1] |
| Період обертання: | 10 000 рік |
| Нахил орбіти: | 1,1 радіан і 1,06 радіан[1] |
| Фізичні характеристики | |
C/1680 V1, також відома як Велика комета 1680 року, комета Кірха та комета Ньютона, була першою кометою, відкритою за допомогою телескопа. Вона була відкрита Готфрідом Кірхом і була однією з найяскравіших комет XVII століття.
Огляд
Комета була відкрита німецьким астрономом Готфрідом Кірхом[en] 14 листопада 1680 року (за новим стилем) у Кобурзі і стала однією з найяскравіших комет XVII століття — її було видно навіть удень — і відзначалася вражаюче довгим хвостом[2]. Пройшовши на відстані 0,42 а. о. від Землі 30 листопада 1680 року[3], вона оберталася навколо надзвичайно близького перигелію 0,0062 а. о. (930 000 км) 18 грудня 1680 року, досягнувши піку яскравості 29 грудня, коли розвернулася назовні[4][5]. Востаннє її спостерігали 19 березня 1681 року[6]. Система JPL Horizons[en] показує, що комета має барицентричний орбітальний період приблизно 10 000 років[7]. Станом на 2023 рік комета розташована на відстані близько 259 а. о. (39 млрд км) від Сонця[8].
Хоча комета Кірха 1680—1681 років була відкрита Готфрідом Кірхом і згодом названа на його честь, слід також віддати належне Еусебіо Кіно[en], іспанському священику-єзуїту, який наніс на карту курс комети. Під час свого запізнілого від'їзду до Мексики Кіно розпочав свої спостереження за кометою в Кадісі наприкінці 1680 року. Після прибуття до Мехіко він опублікував «Астрономічний опис комети» (Exposición astronómica de el cometa; Мехіко, 1681), у якому представив свої висновки. «Астрономічний опис комети» Кіно є одним із найперших наукових трактатів, опублікованих європейцем у Новому Світі[9].
Бейзіл Рінгроуз[en] служив під командуванням капітана-пірата Бартолом'ю Шарпа[en] і зробив таке спостереження незадовго до набігу на іспанське портове місто Кокімбо, Чилі:
П'ятниця, 19 листопада 1680 року. Сьогодні вранці, приблизно за годину до світанку, ми спостерігали комету, що з'явилася за градус на північ від світила у Терезах. Тіло її здавалося тьмяним, а хвіст простягався на 18 або 20 градусів у довжину, був блідого кольору і вказував прямо на північний північний захід. Після цього наші бранці повідомили нам, що іспанці бачили дуже дивні явища як у Лімі, столиці Перу, Гуаякілі, так і в інших місцях, приблизно в той самий час, коли ми вийшли в південні моря.— [10]
Хоча це, безперечно, була комета, що палахкотіла на сонці, вона, ймовірно, не належала до родини Крейтца[11]. Ісаак Ньютон використовував цю комету для тестування й перевірки законів Кеплера[12]. Джон Флемстид першим припустив, що дві яскраві комети 1680—1681 років були тією самою кометою, одна з яких рухалася до Сонця, а інша — від нього, і Ньютон спочатку заперечував це. Пізніше Ньютон змінив свою думку, а потім, за допомогою Едмонда Галлея, викрав деякі дані Флемстіда, щоб підтвердити, що це саме так, не віддаючи належне Флемстіду[13].
Галерея
-
Комета, як вона з'явилася над Бевервейком 22 грудня 1680 року. -
Велика комета 1680 року над Нюрнбергом. -
Пам'ятна медаль із зображенням комети, Гамбург, 1681 рік. -
Cometa apparsa in Roma l'Anno 1680. З номера журналу Mercure Galant, що виходить у Парижі. -
Комета на тлі знаків Зодіаку взимку 1680—1681 років. -
Орбіта комети 1680 року, що відповідає параболі, як показано в «Началах» Ісаака Ньютона. -
Карта Сонячної системи 1727 року до орбіти планети Сатурн, з треком комети 1680 року та двома іншими. -
Титульна сторінка «Астрономічної експозиції комети» Еусебіо Франциско Кіно, 1681 р.
Примітки
- ↑ а б в г д е БД малих тіл Сонячної системи (JPL)d:Track:Q4026990
- ↑ Seargent, David A. J. (2008). The Greatest Comets in History: Broom Stars and Celestial Scimitars (англ.). Springer Science & Business Media. с. 112—113. ISBN 9780387095134.
- ↑ Donald Yeomans. Great Comets in History. Jet Propulsion Laboratory/California Institute of Technology (Solar System Dynamics). Процитовано 1 серпня 2007.
- ↑ JPL Dastcom Comet Orbital Elements. Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 10 лютого 2010.
Num Name ... q ... Tp ... C/1680 V1 (1680 V1) ... 0.00622200 ... 16801218.48760
- ↑ Donald Yeomans. Great Comets in History. Jet Propulsion Laboratory/California Institute of Technology (Solar System Dynamics). Процитовано 1 серпня 2007.
- ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Horizons output. Barycentric Osculating Orbital Elements for Comet C/1680 V1 (C/1680 V1). Solution using the Solar System Barycenter. Ephemeris Type: Elements and Center:@0 (For epoch 1800 orbit period is «PR= 3.8E+06 / 365.25 days» = ~10,400 years)
- ↑ NASA JPL Horizons ephemeris 2022—2030
- ↑ Bolton, H. E. (1919). Kino's Historical Memoir of the Pimería Alta. Cleveland, Ohio: Arthur H. Clark. OCLC 1730711.
- ↑ Exquemelin, A. O. (Alexandre Olivier); Stallybrass, William Swan (1992). The buccaneers of America: a true account of the most remarkable assaults committed of late years upon the coast of the West Indies by the Buccaneers of Jamaica and Tortuga, both English and French ... (вид. 1684). Glorieta, N.M.: Rio Grande Press. с. 382. ISBN 978-0-87380-176-8. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Tony Hoffman. A SOHO and Sungrazing Comet FAQ. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 6 лютого 2006.
- ↑ Jardine, Lisa (15 березня 2013). A Point of View: Crowd-sourcing comets. Magazine. BBC News. Процитовано 20 травня 2013.
- ↑ Jardine, Lisa (15 березня 2013). A Point of View: Crowd-sourcing comets. Magazine. BBC News. Процитовано 20 травня 2013.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
